Стаття присвячена проблемі образності літератури межовості, одним із проявів якої є декаданс-література. Пропонується здійснити аналіз образності, виходячи з контексту модерністського тлумачення образу. Тут образ звільняється від своєї міметичності та перетворюється на певну "безпосередню онтологію". Класична структура образу (сюжет, фабула, композиція) перестає грати провідну роль, поступаючись місцем самому письму, впускаючи до літератури візуальне. Відтак у дослідженні образності відбувається зсув: від онтології образу до образу як онтології. Важливим є також використання методології, яка пропонується Жоржем Діді-Юберманом та Полем Вірільйо: поєднання герменевтичного підходу у філософії образу з елементами психоаналізу, а також метод дромології, щознаходиться на межі фізики, математики та філософії. Образність декаданс-літератури відрізняється символізмом, імажинізмом (породжуючи навіть однойменний напрям), жанровим перевертництвом. Велику роль тут грає особистість письменника-автора: декаданс-література просякнута психологізмом та, у тому чи іншому вигляді, біографізмом. Це вираження світу неприкаяних особистостей, що пояснюється принципом творення з відсутності, порожнечі, депресивних та меланхолійних станів (ностальгії, втоми, солодкої туг&и).
Статья посвящена проблеме образности литературы предельности, одним из проявлений которой является декаданс-литература. Предлагается осуществить анализ образности, исходя из контекста модернистского толкования образа. Здесь образ освобождается о&т своей миметичности и превращается в некую "непосредственную онтологию". Классическая структура образа (сюжет, фабула, композиция) перестает играть ведущую роль, уступая место самому письму, впуская в литературу визуальное. Поэтому в исследовании об&разности происходит смещение от онтологии образа к образу как онтологии. Важным является также использование методологии, предлагаемой Жоржем Диди-Юберманом и Полем Вирильо: сочетание герменевтического подхода в философии образа с элементами психоана&лиза, а также метод дромологии, который находится на грани физики, математики и философии. Образность декаданс-литературы отличается символизмом, имажинизмом (порождая даже одноименное направление), жанровым оборотничеством. Большую роль здесь играет& личность писателя-автора: декаданс-литература пропитана психологизмом и вывернутой наизнанку биографией. Это выражение мира неприкаянных личностей, что объясняется принципом творения из отсутствия, пустоты, депрессивных и меланхоличных состояний (но&стальгии, усталости, сладкой тоски).
This article is devoted to the imagery problem of the decadence-literature (as a general phenomenon that periodically repeats itself) and of the literature of the decadency (as an oeuvre of crisis developments in& art of the late 19th and early 20th century). The decadence-literature is a manifestation of the irreducibility. It is proposed to analyze the imagery based on the context of the modernist interpretation of the image / icon. Before the image was con&sidered together with its mimetic foundation - as an imitation of the external world. But here the image is freed from its mimetism, and it turns into a kind of "immediate ontology" (it is the Gaston Bachelard"s term). The classical structure of the &image (plot, storyline, composition) ceases to play a leading role, and gives way to a writing. The decadence-literature image lets visual elements into literature. Therefore, there is a displacement from the ontology of the image to the image as an &ontology in the research of imagery. It is also important to use the methodology proposed by Georges Didi-Huberman and Paul Virilio: the combination of the hermeneutic approach in the philosophy of image with elements of psychoanalysis, and the metho&d of dromology, which is the connection of special aspects of the physics, mathematics and philosophy. The methodology of the School of Sociology of Imagination is also appropriate. The image of the decadence-literature is marked by symbolism, imagin&
