Стаття присвячена дослідженню сонорної техніки композиції на прикладі циклу «Десять п’єс для духового квінтету» Д. Лігеті. В цьому циклі композитор працює не лише з сонорною технікою та її проявами. Цей твір – яскравий приклад, в якому композитор продемонстрував вплив сонорних пластів, пуантилізму, підсилив роль вертикалі і кластерів. Лігеті зумів показати різновиди сонорної фактури, а також головний формотворчий принцип всього циклу – унісон-кластер.
