Незважаючи на давню історію відносин, Україні довгий час відводилася другорядна роль у німецькій східноєвропейській політиці. Українсько-німецькі відносини знаходилися у тіні німецько-російських. Це призводило до непослідовності у розбудові німецької стратегії щодо України та її євро- та євроатлантичних прагнень. Іншою причиною є певний дуалізм зовнішньої політики Німеччини - як національної держави з одного боку, а з іншого - як неформального лідера ЄС, найвпливовішої країни цього об"єднання, чия зовнішня політика певною мірою впливає і на загальноєвропейську. Як неформальний лідер ЄС ФРН бажає посилення цієї організації, у тому числі й шляхом розширення та залучення до неї нових держав. Але виходячи з тих самих позицій вона не може допустити входження до ЄС економічно слабких та політично нестабільних держав, що заслабить організацію. Такої ж думки притримується й національна німецька зовнішня політика, оскільки збільшення кількості слабких економік в ЄС збільшить навантаження на економіку ФРН. З одного боку це надовго відтерміновує вступ України до ЄС і НАТО, але водночас ситуація може змінитися на краще внаслідок позитивних змін в Україні. Злам ХХ і ХХІ ст. характеризується істотними змінами формату відносин між країнами, у тому числі між схі&дноєвропейськими, зокрема Україною та Німеччиною істотно змінюється. Відбувається відмова від концепції фіксованих сфер впливу, політичної зверхності одних держав над іншими. Німеччина і значна частина країн регіону об"єднані у рамках Європейського с&оюзу та НАТО. У Східній Європі з"явилися нові потужні центри сили, насамперед Польща, що намагається відігравати самостійну роль. Це диктує Німеччині необхідність брати до уваги польську позицію при розбудові зовнішньополітичних стратегій у регіоні.
&
Despite the long history of relations Ukraine had a sidetrack in the German Eastern European politics. Ukrainian-German relations were in the shadow of German-Russian. This led to inconsistencies in the development of the German strategy for Ukraine& and its European and Euro-Atlantic aspirations. Another cause is a dualism of German foreign policy - as a nation-state on the one hand and on the other - as the informal leader of the EU, the most influential country in the union, whose foreign pol&icy to some extent affects Europe overall. As the informal leader of the EU, Germany wants to strengthen the organization, including by means of the expansion and attraction of the new member-states. At the same time, Germany cannot let the entry of &economically weak and politically unstable states that will dilute the strength of the organization. This opinion is shared by the German foreign policy, since the increased number of weak economies in the EU will increase the burden on the economy o&f Germany. On the one hand this will prorogue considerably Ukraine"s entry to the EU and NATO, but at the same time the situation may change for the better in the event that positive changes take place in Ukraine. The breakdown of the twentieth and t&wenty-first centuries is characterized by significant changes in the format of relations between countries, including the Eastern region, in particular the relations between Ukraine and Germany changed significantly. There is an abandonment of the fi&xed spheres of influence concept and political supremacy of some states over others. Germany and many of countries in the region are united in the European Union and NATO. There are new mighty centers of power, especially Poland, which is trying to p&lay an independent role. This dictates the need for Germany to take into account the position of the Polish foreign policy strategies under development in the region.
Несмотря на давнюю историю отношений, Украине долгое время отводилась второстепенн&ая роль в немецкой восточноевропейской политике. Германо-украинские отношения находились в тени германо-российских. Это приводило к непоследовательности в развитии немецкой стратегии по отношению к Украине и ее евро- и евроатлантических стремлений. Д&
