"У світовій економічній науці так багато напрацювань, що кожна раціональна думка чи дія неодмінно знайде підтвердження своєї слушності в якійсь уже існуючій теорії. І це закономірно, оскільки всі великі економічні теорії так чи інакше були результатами талановитих спостережень чи реакцією на процеси, які вже розгорталися в економічному бутті. Наприклад, Адам Сміт розпізнав невидиму руку ринку, що регулює економічну поведінку суб"єктів і через конкуренцію веде до прогресу. Джон Кейнс розробив універсальні заходи державного втручання, або контрциклічної політики, щоб протидіяти цій руці, коли вона веде до кризи, чи то пак до катастрофи, як це сталося у 30-х роках минулого століття. Неокласики (Фрідріх фон Гайєк, Мілтон Фрідман...) у потрібний час заперечили Кейнсу, відзначивши, що надмірне державне втручання знижує ефективність розміщення ресурсів, призводить до хронічних дефіцитів бюджету та зростання інфляції, проти якої "арсенал" Кейнса все-таки обмежений."