"Історіографія української археографії це все ще не зоране поле, по якому пройшов лише культиватор. У ній залишається багато незаповнених лакун, нез’ясованих проблем, у т. ч. недостатньо досліджена роль учених Університету св. Володимира у закладанні теоретичного та методичного підгрунтя української археографічної традиції. Наявні праці про Київську археографічну комісію, про Археографічну комісію НТШ, про губернські археографічні комісії, про наукову школу В. Антоновича в Київському університеті частково зачіпають цю важливу і актуальну проблему, але не вирішують її1. Потрібні подальші студії системного характеру. Мотивом для її постановки є багатоканальність і тривалість процесу формування української археографії та її традицій, а теоретичним підгрунтям
виступають уже доведені в науці положення про те, що наріжні камені у її фундамент заклали, з одного боку, Київська археографічна комісія, фундаторами якої були перший ректор Михайло Максимович і група професорів Університету св. Володимира, які брали безпосередню участь у її заснуванні та роботі, в підготовці фахівців з необхідними знаннями та навичками з археографії, а з другого, – Археографічна комісія Наукового товариства імені Т. Шевченка та її лідер – вихованець університету Михайло Груше&вський. Системний і цілісний підхід до осмислення цих та інших чинників надає нашій розвідці наукової новизни. Якими факторами, окрім ювілейних дат – 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка та 180-річчя Київського університету, який ось уже 75 р&оків носить ім’я Тараса Шевченка, зумовлюється актуальність і значимість заявленої проблеми?"
Для перевірки можливості замовлення цієї складової частини перейдіть на головний документ!