Досліджено питання функціональної ролі договору, що укладається між співавторами творів науки. Зокрема, з"ясовано, що договір між співавторами твору науки виконує регулятивну, ініціативну, програмно-координаційну, інформаційну, гарантійну, захисну функції. Надано детальну характеристику цих функцій. Особливу увагу присвячено регулятивній функції договору. Виявлено, що договір між співавторами покликаний організовувати та координувати їхні дії. Наголошено на тому, що укладений між авторами твору науки договір є єдиним засобом правового регулювання їхніх відносин. На підставі аналізу правових норм з"ясовано, що договір між співавторами творів науки є актом вияву їхньої ініціативи та реалізації диспозитивності. Встановлено, що такий договір слугує певноюпрограмою для співавторів та містить інформаційне навантаження щодо їхніх прав та обов"язків як для них самих, так і третіх осіб. Для посилення гарантійної функції договору запропоновано передбачати у ньому положення про відповідальність не тільки у зовнішніх відносинах, але й у внутрішніх, тобто один перед одним. На підставі аналізу судової практики охарактеризовано, у чому проявляється захисна функція договору між співавторами колективного твору науки. Проаналізовано правові норми чинного законода&вства України та правові позиції вищих судових інстанцій.
