The article reviews opportunities for the UN"s renewal in the environment of globalization, with the "humanitarian interventions" in the backdrop. It highlights that at present, the existing mechanism of "humanitarian interventions" contains a contentious substance owing to which the renewal of the UN is coupled with ambiguity. Experts point out political, legal and military contradictions within the process of "humanitarian interventions".
Experience demonstrates that the outcome has not always been positive. In number of cases, the crisis is further aggravated. Such a situation also produces a negative impact upon the process of the UN"s renewal. In this context, the theses of the article are conducive to identifying an evident connection between the "humanitarian intervention" and implementation of reforms in the United Nations. In general, the inefficiency of "humanitarian intervention" engenders questions about the legitimacy of the procedure itself. Indeed, inability of the big nations to strike an accurate balance between ensuring self-interests and objective reality has a certain role to play here. Apparently, "humanitarian intervention" in itself, is not the solution to the problem of guaranteeing security. First, the countries must dis&card the policy of double standards. Is there a superpower prepared to do so? This question remains open.
У статті розглядаються можливості поновлення ООН на тлі "гуманітарних втручань" в умовах глобалізації. Відзначається, що в даний час існує меха&нізм "гуманітарних втручань" він несе в собі суперечливий заряд, в зв"язку з чим оновлення ООН супроводжується невизначеністю. Фахівці відзначають політичні, правові та військові протиріччя "гуманітарного втручання" як процесу. Досвід показує, що дал&еко не завжди результат буває позитивним. У ряді випадків ж кризова ситуація ще більш ускладнюється. Подібна ситуація негативно впливає і на процес оновлення ООН. У цьому контексті з положень статті можна ясно простежити наявність зв"язку між "гумані&тарних втручанням" і проведенням реформ в Організації Об"єднаних Націй. В цілому неефективність "гуманітарного втручання" породжує питання про легітимність самої цієї процедури. Зрозуміло, тут свою роль відіграє і нездатність великих держав знайти пр&авильне співвідношення між власними інтересами і об"єктивною реальністю. Виходить, що саме по собі "гуманітарне втручання"
ООН не є вирішення проблеми забезпечення безпеки. В першу чергу, потрібно, щоб держави відмовилися від політики подвійних стан&дартів. Однак яка супердержава світу до цього готова? Відповіді на це питання поки немає.
В статье рассматриваются возможности обновления ООН на фоне "гуманитарных вмешательств" в условиях глобализации. Отмечается, что в настоящее время существующий& механизм "гуманитарных вмешательств" несет в себе противоречивый заряд, в связи с чем обновление ООН сопровождается неопределенностью. Специалисты отмечают политические, правовые и военные противоречия "гуманитарного вмешательства" как процесса. Опы&т показывает, что далеко не всегда исход бывает положительным. В ряде случаев же кризисная ситуация еще более усугубляется. Подобная ситуация негативно влияет и на процесс обновления ООН. В этом контексте из положений статьи можно ясно проследить нал&ичие связи между "гуманитарным вмешательством" и проведением реформ в Организации Объединенных Наций. В целом неэффективность "гуманитарного вмешательства" порождает вопросы о легитимности самой этой процедуры. Разумеется, здесь свою роль играет и не&способность больших государств найти правильное соотношение между собственными интересами и объективной реальностью. Выходит, что само по себе "гуманитарное вмешательство" ООН не есть решение проблемы обеспечения безопасности. В первую очередь, нужно&, чтобы государства отказались от политики двойных стандартов. Однако какая супердержава мира к этому готова? Ответа на этот вопрос пока нет.
