"День знань. Здавалося б, ну що такого незвичайного в цьому святі? Хіба що кожен з нас мимоволі усміхається, помітивши біля шкіл зграйки щербатих хлопчаків-заводіїв і красунь, які змінили банти на віночки. Та насправді друга назва цього свята — день Надії. Це свято державного значення. Адже освіта — це наше все: надія на те, що в країні багато чого зміниться; віра в те, що вистоїмо, зможемо й досягнемо, що нам і надалі буде чим пишатися. На превеликий жаль, питання освіти надзвичайно заполітизовані. Яке вже десятиліття ключові для прогресу питання стають предметом торгів і спекуляцій. У результаті найчастіше хірургію бездумно замінюють терапією; принципи розбиваються об кумівство або "честь мундира"; державні інтереси поступаються лобістським; реформаторська сміливість розмінюється на політичну доцільність. Та попри це в школі завжди були і є точки кипіння нових ідей. Наразі це хаотичний рух окремих молекул. Чи перетвориться він на потужний вир, який внесе свіжий струмінь у замулену застарілими методиками й муштрою школу? Уряд обіцяє, що школа зміниться. Дуже хотілося б, щоб це сталося. Адже відступати вже нікуди — стару систему майже зруйновано, а нової поки що не створено. Але 1 вересня для системи освіти — це як Новий рік, а в новорічне свято &заведено вірити в хороше, будувати плани на майбутнє. У вересні парламент обіцяє нарешті проголосувати за рамковий закон "Про освіту", який навряд чи стане ідеальним, але відкриє низку можливостей для змін. Паралельно в деяких школах розпочнуть експе&риментальний пілотний проект — новий освітній стандарт для початкової школи. Перед важливим стартом про майбутні зміни ми розмовляємо з міністром освіти і науки Лілією Гриневич."
