"На звільненій Донеччині зміни відбуваються з мотивацією "роби або помирай". Що робити, коли душа потребує модерного, а реальність пропонує блокпости, занедбаний ландшафт і безробітних сусідів? Як подолати токсичну постіндустріальну депресію, і чи виліковне це взагалі — коли війна? У той час як альтернативні культурні осередки "великої" України працюють під гаслом "бери і роби", на визволеній Донеччині зміни відбуваються з мотивацією "роби або вмирай". Не дивно, що майже всі креативні простори Донецької області закорінені у волонтерстві. Волонтерам не звикати здійснювати неосяжне через практику малих справ — сумлінно, терпляче, не сподіваючись на те, що буде легко, але з подекуди навіть ірраціональною впевненістю у результаті. В цій системі координат створення нової соціокультурної екосистеми замість застарілої моделі, що руйнується, є логічним відтворенням здобутої відповідальності за країну, вже почасти втіленої на волонтерському фронті. Вільний простір (простір ідей, хаб, третє місце, коворкінг ізкавою чи, навпаки, антикава з коворкінгом, анти-кафе, арт-платформа, makerspace) — це місце сили, впливу й тяжіння для людей, яким комфортно відчувати себе дорослими."