Дзеркало тижня: інформаційно-аналітичний тижневик. 3-9 червня (№ 21). - Київ, 2017
Анотація:
"Одна з експертів у сфері захисту прав дітей два-три тижні тому написала в соцмережах, що навіть якби вона раптом заплуталася в календарі, то зі стрімкого збільшення кількості дзвінків від журналістів з проханням дати коментар, відразу зрозуміла б: наближається 1 червня — Міжнародний день захисту дітей. День, коли всі раптом згадують про те, що в країні є діти. Причому не тільки свої, благополучні, для яких люблячі батьки готові майже на все. А й чужі, яких ніби й не буває. Напевно, тому, що вони завжди десь далеко — чи то в інтернатах, чи то на Сході України, під обстрілами, чи то деінде. Своїми вони стають на коротку мить свята, коли державні дядечки й тітоньки розпочинають паломництво в місця дитячих страждань і несвободи; "любити" дітей у мікрофони й на камери, називаючи їх "нашим майбутнім", яке завжди так і залишається в майбутньому. Адже ця невідомо ким і коли вигадана хитра словесна конструкція дозволяє забути про те, що діти — все-таки не янголи, які в точно призначений згори час красиво спустяться до нас з небес. Вони живуть тут і тепер, і в них є проблеми, вирішення яких вимагає від нас, дорослих, щоденних уваги й турботи".