"Протягом останніх років активізувалися дослідження в контексті нового міждисциплінарного напрямку – теолінгвістики, завдання якої полягає у вивченні інтеракції мови та релігії, що грунтується в першу чергу на “інтеграції теологічного знання в світоглядта культуру”. Об’єкт дослідження зазначеного наукового підрозділу може значно різнитися з точки зору лінгвіста, для якого на першому плані стоять зміст та значення релігійної лексики, і релігієзнавця, у свідомості якого “теолінгвістичне буде певним синонімом “синергійного”, містично тотожного Фаворському світу”. Проте, на наш погляд, цілком закономірно предметом вивчення теолінгвістики стають як власне релігійні тексти, так і позбавлені прямого культового значення тексти й контексти з елементами релігійної свідомості та символіки. Протягом останніх років теолінгвістика, підґрунтям якої можна вважати герменевтику й релігійну філософію, а засновником Й.- П. Ван Ноппена, розвивається динамічно (А. Вагнер, О. К. Гадомський, В. І. Постовалова) і стає “полем взаємодії богослів’я та світських наук” (О. К. Гадомський). Про її взаємозв’язок саме з лінгвокультурологічними
дослідженнями зазначає і В. А. Маслова, яка проблему “мова і релігія” відносить до найбільш перспективних напрямків лінгвокультурології.&"
