Наукові ідеї та подвижницька діяльність Віктора Івановича Григоровича у розвитку філологічної школи Одеського університету (до 200-річчя вченого та 150-річчя ОНУ імені І.І. Мечникова)
Мета статті – висвітлити деякі питання становлення, розвитку та діяльності наукової школи слов’янознавства в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова, засновником якої в 1860–1870-і роки був авторитетний філолог-славіст Віктор Іванович Григорович. Головна наукова заслуга Григоровича полягає у збиранні та накопиченні різноманітного матеріалу для подальших гуманітарних досліджень. У цьому полягає фундаментальний характер його діяльності. Зібрані ним рукописи дозволили кільком поколінням вчених створювати і розвивати різні напрями досліджень у галузі славістики. В одеський період свого життя В.І. Григорович продовжив подвижницьку діяльність збирача, багато уваги приділяв організації навчального процесу в університеті й училищах болгарських, молдавських, гагаузьких сіл Бесарабії, методиці вивчення слов’янських старожитностей, сучасних слов’янських мов і їх діалектів. Спільно з професором Ф.К. Бруном він розпочав ономастичні дослідження в Одесі. В університетських курсах В. І. Григоровичаорганічно переплітаються новітні наукові та педагогічні знання. Вчений використовує порівняльну методику. Одним з перших Григорович звернувся до проблеми білінгвізму в навчанні спорідненим мовам. Усі праці одеського періоду життя Григоровича були вид&ані під редакцією проф. М.Г. Попруженко у книзі: Летопись Историко-филологического общества при Императорском Новороссийском Университете. – 1916. – Т. 25. Яскравими представниками одеської славістичної школи в XIX ст. були колеги й учні Григоровича &акад. П. С. Білярський, проф. Ф. І. Леонтович, проф. Б. В. Богішич, акад. І. В. Ягич, проф. І. С. Некрасов, акад. Ф. І. Успенський, проф. О. О. Кочубинський, акад. Д. М. Овсянико-Куликовський, проф. О. І. Маркевич. Продовжувачі традицій цієї школи на& рубежі XIX-XX ст. – академіки Б. М. Ляпунов і В. М. Істрін, проф. В. М. Мочульський, проф. М. Г. Попруженко, проф. С. Г. Вілінський, доц. О. В. Ристенко, проф. Казанського ун-ту Є. Ф. Будде, проф. Харківського ун-ту С. М. Кульбакін. Традиції одесько&ї школи славістики в післявоєнний період розвивають проф. П. Й. Потапов, проф. Н. І. Букатевич, чл.-кор. НАНУ Ю. О. Карпенко, проф. А. К. Смольська, проф. Д. С. Іщенко та інші дослідники.
Цель статьи – осветить некоторые вопросы становления, развити&я и деятельности научной школы славяноведения в Одесском национальном университете имени И. И. Мечникова, основателем которой в 1860-е – 1870-е годы был авторитетный филолог-славист Виктор Иванович Григорович. Главная научная заслуга Григоровича сост&оит в сборе и накоплении разнообразного материала для дальнейших гуманитарных исследований. В этом заключается фундаментальный характер его разносторонней деятельности. Собранные им рукописи позволили нескольким поколениям учёных создавать и развиват&ь разные направления исследований в области славистики. В одесский период своей жизни В. И. Григорович продолжил подвижническую собирательскую деятельность, много внимания уделял организации учебного процесса в университете и училищах болгарских, мол&давских, гагаузских сёл Бессарабии, методике изучения славянских древностей, современных славянских языков и их диалектов. Совместно с профессором Ф. К. Бруном он положил начало ономастическим исследованиям в Одессе. В университетских курсах В. И. Гр&игоровича органически переплетаются новейшие научные и педагогические знания. Учёный использует сопоставительную методику. Одним из первых Григорович обратился к проблеме билингвизма в обучении родственным языкам. Все работы одесского периода жизни Г&ригоровича были изданы под редакцией проф. М. Г. Попруженко в книге: Летопись Историко-филологического общества при Императорском Новороссийском Университете. – 1916. – Т. 25. Яркими представителями одесской славистической школы в XIX в. были коллеги& и ученики Григоровича акад. П. С. Билярский, проф. Ф И. Леонтович, проф. Б. В. Богишич, акад. И. В. Ягич, проф. И. С. Некрасов, акад. Ф. И. Успенский, проф. А. А. Кочубинский, акад. Д. Н. Овсянико-Куликовский, проф. А. И. Маркевич. Продолжатели трад&
