Тенденції та перспективи історії ранньомодерної дипломатії (на прикладі дослідження діяльності габсбурзьких дипломатів у Константинополі в ранньомодерну епоху)
Дослідження ранньмодерної дипломатії вступило у свою надзвичайно динамічну фазу, розпочату запозиченням теорій та методів з культуральних наук. Постали нові сфери дослідження, розробка яких значно поглиблює наше знання ранньомодерного періоду загалом. Взявши за приклад Габсбурзьких дипломатів у Константинополі було вибрано чотири сфери дослідження в рамках "Культуральної історії дипломатії" або "Нової історії дипломатії": мікрополітика та мережі, символічна комунікація, гендерні студії та медіальність дипломатичної комунікації. Звичайно, є і інші напрямки досліджень, які є не менш багатообіцяючими. Дослідження в цьому напрямку мають враховувати, що історія дипломатії стикається з тими ж викликами, як і інші історичні науки: з огляду на обмежені ресурси вона має довести свою значущість для суспільства сьогодення. було виділено два предметні поля, особливо актуальні на сьогодні: інтеркультуральність та історичне дослідження миру.
Незважаючи на значну історіографічну традицію, "Нова історія дипломатії"потребує нової синтези, ґрунтованої на всеохоплюючому підході, що включає і культуральні студії. Важливими точками відліку мають бути мікрополітика та дослідження дипломатичних мереж, символічні форми комунікації, гендер та медійність.
The research &about Early Modern diplomacy is currently in a very dynamic phase, released by the adoption of theories and methods of the cultural sciences. Many new areas of research developed, whose exploitation widens our knowledge of the Early Modern Period in &general substantially. Based on the example of Habsburg diplomats in Constantinople, four areas of research in the sense of this "Cultural History of Diplomacy" or "New Diplomatic History" are selected: micro politics and networks, symbolic communica&tion, gender studies and the mediality of diplomatic communication. Of course, there are further areas of research that seem no less promising. Research in this way should consider that diplomatic history faces the same challenge as historical scienc&es in general: In view of scanty resources, it must indicate its social usefulness for the present. Two subject fields were exemplarily picked out which particularly are suited for it: interculturality and historical peace research. Still "New Diplom&atic History" needs new syntheses, based on an all-encompassing approach, which integrates cultural studies. Important points of reference must be micro politics and networks, symbolic forms of communication, gender and mediality.
