У статті розглянуто проблематику ареальних та філологічно-ареальних досліджень, порівняльного літературознавства, генології. Ареальні підходи в літературознавстві проілюстровано на прикладах творів Оти Філіпа, Оксани Забужко, Йозефа Сухего. З’ясовано, що початкова галузева синкретичність випливає з меншої спеціалізації окремих дисциплін. Встановлено, що діалог у своїй інструментальній формі є, передусім, знаряддям зміни: зміни відношення між учасниками діалогу як внутрішньої зміни, так і зміни зовнішньої – в їхній екзистенціальній ситуації. Діалогу притаманна здатність бути не лише миролюбним обміном поглядів, але також і зброєю, знаряддям бою.
Для перевірки можливості замовлення цієї складової частини перейдіть на головний документ!