У статті аналізується залучення мови слов"ян до кола сакральних мов церкви, акцентовано, що оголошення сакральними мовами гебрайської, грецької та латини було спробою захистити текст Біблії від перекручень, яких практично не можна уникнути при перекладі, та протистояти диктату латини в церковному житті. Автор апелює до мов оригіналу Біблії, так само як і до церковнослов"янського тексту, наводить численні приклади з історії культури, зокрема з історії Церкви на Сході та Заході.
