У статті аналізується тема мови у літературних творах В.Ошлака, відомого сучасного словенського прозаїка, який у своїх творах часто звертається до проблеми мови, яку розглядає як явище, особливо важливе для народу, для його розвитку і самоствердження і водночас як особисте право кожної особистості. Під таким кутом зору основну увагу приділено романам “Агар”, “Людини – немає!”, “Ювілей матури”, а також збіркам есеїв “Три кольори світу”, “Повага і сутність: есеї про природу, людину і культуру” й “Обидва королівства”, в яких автор у різних наративних контекстах представляє феномен мови.
