У статті зроблена спроба простежити зв’язок між епохальними геополітичними змінами на Балканському півострові кінця ХІІ–початку ХІІІ ст. та розвитком системи східнохристиянських духовно-культурних відносин. Крізь призму найважливіших політичних подій, які відбувались у вказаному регіоні, висвітлені складні й часто неоднозначні пошуки балканськими народами – сербами і болгарами – власної ідентичності, що супроводжувались переоцінкою ними свого
цивілізаційного вибору й остаточного становлення їхніх культур як самодостатніх релігійно-комунікативних структур cхіднохристиянської цивілізації.
