У статті розглянуто участь В. Білозерського в Кирило-Мефодіївському братстві, його арешт, проаналізовано документи та матеріали слідчої справи. В. Білозерський разом із М. Костомаровим і М. Гулаком був співзасновником Кирило-Мефодіївського братства, брав участь у виробленні «Статуту товариства св. Кирила і Мефодія», написав докладні пояснення до нього, де обґрунтовував ідеї майбутньої долі слов’янства, зокрема й українського народу. Після арешту В. Білозерського відправили на службу до Петрозаводська Олонецької губ. із забороною працювати в установах народної освіти. Він не раз подавав заяви про перегляд вироку, клопотався про дозвіл переїхати до Петербурга. Після дев’яти років заслання 14 квітня 1856 р. зі згоди Олександра ІІ з В. Білозерського було знято таємний нагляд і дозволено переїхати до Петербурга, де він зустрів своїх побратимів по Кирило-Мефодіївському братству – П. Куліша і М. Костомарова, згодом до них приєднався й Т. Шевченко.
