На основі аналізу вітчизняного та зарубіжного досвіду побудови та функціонування системи реєстрації речових прав на нерухоме майно зроблено висновок за яким оптимальна для України модель реєстраційної системи не повинна передбачати ні прив"язки виникнення речового права до державної реєстрації, ні будь-якої перевірки законності передачі права реєструючим органом. Особа, яка покладалася на реєстрацію, повинна вважатися добросовісним набувачем і набувати титул навіть у випадку, якщо вана придбає його не від належного суб"єкта, в усіх випадках оплатного набуття майна. Держава не повинна брати на себе покриття збитків, яких може бути завдано внаслідок внесення до реєстру відомостей, що не відповідають дійсності.
