Розглянуто місце культурної компетенції у вищій освіті та пов"язані з нею дискусійні питання. Особливу увагу приділено ключовим соціальним компетенціям. Спираючись на документи ЮНЕСКО й інших міжнародних організацій та представлені їм наукові розробки, в статті формулюється висновок, що засадою й джерелом цих компетенцій у сучасних умовах є подолання сліпоти
розуму й ілюзій, оволодіння принципами належного пізнання, розуміння людських умов буття й земної ідентичності, відсутність страху невизначеності, оволодіння взаєморозумінням, освоєнням етики людського роду.
