У статті йдеться про наукову спадщину Володимира Львовича Скалкіна, його ідеї, які багато в чому передбачили основні положення новітніх досліджень у методиці викладання іноземних мов, у тому числі й російської мови як іноземної. Автори характеризують теоретичні знахідки В. Л. Скалкіна (поняття «підхід до навчання», «мовні і немовні ситуації», «учбова дискусія», класифікація мовних вправ, класифікація рівнів процесу мовотворення, виокремлення В. Л. Скалкіним восьми сфер спілкування) і визначають їх «методичними універсаліями». Свою думку автори обґрунтовують, звертаючись до праць відомих учених, що займаються проблемами методики викладання російської мови як іноземної (Е. Азімова, Т. Балихіної, Г. Бітехтіної, Н. Буре, М. Бистрих, С. Вишнякової, М. Вятютнєва, А. Іванової, Л. Клобукової, М. Нахабіної, Н. Соболєвої, О. Щукіна та ін.).
