Автор розглядає проект психоісторії української літератури Н. Зборовської, який утворює прецедент для загального психоісторичного дискурсу української історії XIX ст. Водночас відбувається інтроекція результатів студій О.Забужко на стан особистісних комплексів, які були притаманні М. Драгоманову і реалізовані у політичному житті.