Стаття присвячена формуванню методологічного інструментарію для дослідження громадсько-політичної участі жінок на основі поєднання конвенційного політичного аналізу та гендерного підходу. Аналіз західної наукової літератури засвідчив, що у традиційній політичній теорії зазвичай жінки виключалися із кола політичних суб’єктів і їм приписувалася аполітичність. Внаслідок цього низький рівень
політичної участі і інтересу до політики у жінок не вважалися проблемою наукового дослідження. Виявлено, що дана проблематика стала предметом наукового аналізу політичної науки після появи гендерних досліджень. У статті з’ясовано, що для дослідження політичної участі жінок найбільш доцільним є застосовувати методологію конвенційного політичного аналізу та гендерний підхід. Дане методологічне поєднання обумовлюється предметом дослідження, оскільки питання громадсько-політичної участі відносяться до традиційних проблем сучасної політичної науки, а також тим, що у вітчизняній політології практично відсутні кількісні розрахунки за ознакою статі в аналізі громадсько-політичної активності та представництва. Використання ж гендерного підходу дає можливість переосмислити і розширити традиційні поняття політичної науки для охоплення особистісного, суб’єктивного досвіду п&оряд із публічною, політичною діяльністю. Цей підхід пропонує розв’язання суспільних проблем з позицій рівноправності чоловіків та жінок, не в ракурсі їх будь-якої ієрархії чи стратифікації, а з позиції їх рівноправного соціального партнерства. Генде&рний підхід визнаний як найбільш перспективний у поєднанні із традиційним політичним аналізом для подальшого дослідження громадсько-політичної участі жінок.
