На прикладі творчості відомих чеських прозаїків розглянуто тему кризи мови та спілкування у художньому дискурсі 1960-х років. Недосконалість мови як засобу комунікації демонструється авторами у контексті проблематики самоідентифікації людини в тоталітарному суспільстві. У розвідці досліджено особливості вияву цієї теми в текстах Б.Грабала, Й.Шкворецького, І.Вискочіла, М.Кундери, В.Лінгартової.
На примере творчества известных чешских прозаиков рассматривается тема кризиса языка и общения в художественном дискурсе 1960-х годов. Несовершенство языка как средства коммуникации демонстрируется авторами в контексте проблематики самоидентификации человека в тоталитарном обществе. В статье исследуются особенности проявления этой темы в текстах Б.Грабала, Й.Шкворецкого, И.Выскочила, М.Кундери, В.Лингартовой.
Theme of the language and communication crisis in the artistic discourse of the 1960s is examined at the example of the creation of the famous Czech prosewriters. Imperfection of the language as a way ofcommunication is demonstrated by the authors in the context of the human self-identification problems inside the totalitarian society. Peculiarities of the manifestation of this topic in the works of B.Hrabal, J.Shkvorecky, I.Vyskochil, M.Kundera, V.&Linhartova are studied in the article.
