Статтю присвячено визначенню основних принципів постмодерністської поетики.
Іспаномовний художній дискурс постмодерну розглядається як відкрита структура, яка включає на рівних правах голос автора, персонажа, читача, тексту, іншого тексту, що дозволяє простежити інтертекстуальність бачення на всіх етапах сприйняття художнього тексту. Принципова множинність тлумачень практично реалізує у текстовому просторі комунікативні стратегії семантики можливих світів.
Статья посвящается определению основных принципов постмодернистской поэтики. Испаноязычный художественный дискурс постмодерна рассматривается как открытая структура, которая включает в себя на равных правах голос автора, читателя, персонажа, текста, другого текста, что позволяет проследить интертекстуальность видения на всех этапах восприятия текста.
Принципиальная множественность толкований практически реализует коммуникативные стратегии возможных миров в текстовом пространстве.
The article focuses on the definition main principles of postmodernist poetics. Spanish postmodern literary discourse is considered as a open structure, which include in itself the voices of writer, lector, hero, text, another text that allows to see the intertextuality at all stages of the text perception. The ba&sic plurality of interpretation realizes practically the possible world communicative strategy in the texts space.
