Целью статьи анализ теоретических основ избранных парадигм между историей - повествованием о ней, а политикой в фоне совершающего себя процесса систематической трансформации в Польше. Автор поддерживает тезис, что повествовательность интерпретационный инструмент, и что фрагментаризация исторической памяти, а её реконструкция в период общественного изменения затем неизбежный процесс. По мнению автора, каждое историческое происшествие для гуманитарных наук, а тем больше для политика своеобразный и самый трудный тест общественной ответственности. Поэтому, за ключевого для политики интерпретации исторического сознания, признать полагаться момент, когда данное происшествие остаётся перенесённое из сферы памяти (эмоциональной) в дискурсу истории и исторической политике. Затем, слишком опрометчивое определение наименованием "неправды" всяких исторических интерпретаций, есть ошибкой, потому что, у них влияние на текущие политические стратегии всё же довольно существенное и подвергается различным влияниям.
Метою статті аналізу теоретичних основ вибраних парадигм є історія і оповіді про історію, які зазнають трансформації зі сторони політики, процесу систематичної трансформації в Польщі. Автор статті підтримує тезу, що оповідь є інтерпретаційним інструмен&том, і що фрагментаризація історичної пам"яті і її реконструкція в період соціальних змін є неминучим процесом. На думку автора, кожна історична подія для гуманітарних наук, а тим більше для політика є своєрідним тестом соціальної відповідальності. Т&ому досить великим є спрощення у вживанні до якоїсь історичної події поняття "неправда", оскільки події зазнають відповідної трансформації вже на рівні людської пам"яті, а далі і на рівні особистісних інтерпретацій зі сторони політиків.
The analysis& of the theoretical foundations of the chosen paradigms of investigative reports among the history is the aim of the article - the narration about her, and politics in the background of the happening process of the constitutional transformation in Po&land. The author supports the thesis that narration is the interpretative tool, and that the fragmentation of the historical memory and her reconstruction in the period of the social change is the inevitable process then. He also proves, that the typ&e discoursiveness produced by historians, he measures his legitimacy being the tool of political programme or ideology. The disciplines also make up the context of considerations from the circle humanistic and social sciences, in which despite the de&claration of apoliticallity, the thinking is engaged political. The sentence author, every historical event is for social sciences, and the more is the special and the most difficult test of the social responsibility for the politician. That is why y&ou, for key for the politics of the interpretation of the historical consciousness, should recognise the moment, when the given event becomes transferred from the domain of (the emotional) memory to the discoursiveness of the history and historical p&olitics. In the turn, too rash defining the name "untruth" of all historical interpretations, he is the mistake, because, they have the continually essential influence on current political strategies.
