Ще у 1992 р. найбільший європейський безпековий форум - НБСЄ на своєму саміті у Гельсінкі одностайно визнав зміну внутрішньої природи наявних та потенційних конфліктів на континенті. Йшлося про зменшення вірогідності міждержавних конфліктів та воєн у новітній Європі, натомість збільшення загроз, що походять відвнутрішньодержавних конфліктів, передовсім на етнічному або етноконфесійному грунті. Яскравим прикладом цього стала, зокрема, доля тодішньої Югославії, яка роздиралася на частини у вогнищі цілої низки міжнаціональних воєн, вперше після Другої світової війни перетворивши Європу на арену бойових дій.Однак латентні або ж відкриті міжетнічні конфлікти на Європейському континенті притаманні насправді не лише пострадянському просторові або країнам колишнього соціалістичного табору. До сьогоднішнього часу конфліктогенні тенденції етнічного походження характерні й для начебто стабільних держав Західної Європи. Ступінь загрози і напруги може відрізнятися від відносно мирного руху фризів або гренландських ескімосів за свою національно-етнічну самобутність до збройної терористичної діяльності басків чи ірландців-католиків. Але що поєднує всі подібні приклади -це присутність сепаратистської ідеології, наявність сепаратистських замірів у тих партій та &організацій, які складають організовані націоналістичні рухи в країнах сучасного ЄС.
It was in the year 1992 when the CSCE, the biggest European security forum, acknowledged unanimously changes in nature of both real and potential conflicts on the E&uropean continent. This meant a decrease of threats caused by international conflicts and wars but increase of threats caused by internal conflicts primarily on ethnic or ethno-confessional basis. Yugoslavia, which was torn by pieces in the number of& inter-ethnic wars, which turned Europe into a theatre of military operations for the first time after the Second World War, was a vivid example of that. However latent or real interethnic conflicts in Europe are peculiar not only to the post-Soviet &area or the former socialist countries. Up to nowadays conflictogenic tendencies on ethnic ground happen also in some stable countries of Western Europe. The degree of threat and tension
may vary - from comparatively peaceful ethnic liberation movem&ent of Frises or Kalaallits to the armed and terrorist activities of Basques or Irish Catholics. But what makes those examples similar - is a separatist ideology, separatist intentions of parties and organizations which make up organized ethnic movem&ents in the present-day EU.
Еще в 1992 г. крупнейший европейский форум в сфере безопасности - СБСЕ на своём саммите в Хельсинки единодушно признал изменение внутренней природы происходящих на тот момент и потенциальных конфликтов на континенте. Речь& шла об уменьшении вероятности межгосударственных конфликтов и войн в новейшей Европе, но, вместе с тем, повышении угроз, исходящих от внутригосударственных конфликтов, прежде всего, на этнической или этноконфессиональной почве. Ярким примером этого &стала, в частности, судьба тогдашней Югославии, которая раздиралась на части в очаге целого ряда межнациональных войн, впервые после Второй мировой войны пре- вративших Европу в арену боевых действий. 12 Actual problems of international relations. Re&lease 123 (part IІ). 2015 Однако латентные или же открытые межэтнические конфликты на Европейском континенте присущи на самом деле не только постсоветскому пространству или стра- нам бывшего социалистического лагеря. Сегодня конфликтогенные тенденции& этниче- ского происхождения характерны также и для, казалось бы, стабильных государств Западной Европы. Степень угрозы и напряженности может отличаться - от относи- тельно мирного движения фризов или гренландских эскимосов за свою национально-эт- ни&ческую самобытность до вооруженной террористической деятельности басков или ирландцев-католиков. Но что объединяет все подобные примеры - так это присутствие сепаратистской идеологии, наличие сепаратистских намерений и планов у партий и ор- ганизаций&
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
