Назви Дніпро і Дністер зафіксовані греками та латинянами ще в античні часи у формі Данапріс і Данастріс. Тому більшість мовознавців первісне значення цих слів виводять, виділяючи в них насамперед елемент дан-, дана-, і таким чином роблять висновок, що ці назви «не тільки не українські, але й не слов’янські».
При цьому вони не враховують одного: як давні греки й латиняни сприймали окремі звуки слов’янської мови. А давні греки й латиняни деякі слов’янські звуки сприймали по-своєму. Наприклад, на місці слов’янського звука у вони чули о й назву Русь передавали як Rossia (звідси й сучасна назва Росії, запозичена в грецькому звучанні). Слов’янський звук, який позначався буквою, у них асоціювався із звуком а. Так, назва македонського міста Прил.пь грецькою мовою звучала як Prilapos, назва Бр.гальница – як Brahalinica, ім’я Воит.хъ – як
Boitachos. До речі, цей звук і в деяких слов’янських мовах часом звучить тепер як а: у давньослов’янській мові було л.то (українське літо), а в сучасній болгарській– лято, у польській – lato.
