Досліджено особливості динаміки топ-закладів вищої освіти на 1-30 місцях за рейтингом «Шанхайський» у 2003-2014 рр. Підтверджено прогнозовану стратифікацію інституцій на групи: дві стійкі – з одного Гарвардського університету на 1-му місці та з десяти закладів на 2-11 місцях, квазістійку – з 15 закладів на
12-26(30) місцях та нестійку – з чотирьох закладів на 27-30 місцях (у 2014 р.).
До переліку таких параметрів, які виявляють певний кореляційний зв’язок з
рейтинговими досягненнями, входять наступні. Це – кількість студентів, частки міжнародних студентів та магістрантів і докторантів, бюджет, унормований на студента бюджет, конкурс вступників на бакалаврські (магістерські) програми, кількість постдокторантів, відношення чисельності постдокторантіві студентів,
обсяг фінансування досліджень і розробок, частка бюджету на дослідження і розробки, видатки на дослідження і розробки на одного студента, вік закладу. Гарвардський університет, демонструючи найбільш збалансовані
та стабільні параметри, продовжує збільшувати конкурентні переваги, відтак є взірцевим. Аргументовано існування двох зразкових моделей організації та двох ефективних стратегій розвитку високорейтингових закладів: 1) моделі параметричної збалансованості та спеціалізованої конце&нтрації, 2) стратегії
універсалізації та профілізації. Показано більшу конкурентоспроможність приватних інституцій.
