Метою статті є висвітлення інтерпретацій, які існують в українській пострадянській гуманітаристиці, щодо публіцистичної спадщини Сергія Олександровича Єфремова (1876-1939) - журналіста, літературного критика, літературознавця, редактора, видавця, громадсько-політичного діяча. Проаналізовано доробок істориків, філологів, політологів, фахівців з соціальних комунікацій та педагогіки у царині вивчення єфремовської публіцистики. Зроблено висновок про недостатню кількість історіографічних праць та потребу оновлення дослідницьких моделей (застосовування методів епістемологічного конструктивізму, "історії ідей", "історії понять", "історії повсякденності").
