Проаналізовано неозначено-особові речення як спосіб мовної концептуалізації особливого суб"єкта у формі третьої особи, якому властива обо в"язкова належність до категорії людей, неозначеність, спричинена прямим або опосередкованим стосунком дії до множини суб"єктів-осіб, а також комунікативна неактуальність. Установлено вияви неозначеності суб"єкта відповідно до специфіки позначуваних дій і комунікативних зав дань мовця.