У статті проведено ретроспективний історико-педагогічний аналіз виникнення та
становлення ступеневої системи підготовки та атестації науково-педагогічних кадрів, починаючи від її виникнення на європейському просторі (Італія, Франція), специфічного національного розвитку (кандидат наук, магістр, доктор наук) в університетах Російської імперії до змістовного переосмислення відмінностей радянського та пострадянського періоду. Виходячи з сьогоденних реалій, запропоновано змістовне наповнення ступеневої системи підготовки фахівців вищої кваліфікації у вищих навчальних закладах України. До 1918 р. в Росії присуджували два наукових ступеня - магістра і доктора наук. Право на це мали: Московський, Казанський, Київський, Новоросійський, Пермський, Саратовський, Томський та Харківський університети.
