Статус підляських говірок (Республіка Польща) дотепер викликає дискусії серед мовознавців, хоч лінгвістичне вивчення Підляшшя започаткували ще в середині ХІХ ст., а належність місцевих архаїчних говірок до українського діалектного простору очевидна для всіх незаангажованих учених. Цінний матеріал для діалектологічних досліджень являють собою місцеві уснопоетичні тексти, засвідчені в численних фольклорних збірниках. Для цього важливо, щоб фіксація такого фактажу передбачала обов"язкове послідовне збереження особливостей народного мовлення на всіх мовних рівнях. У більшості випадків упорядники подібних видань цю вимогу дотримали. Аналізовані у статті фольклорні матеріали з Підляшшя повно й системно відображають фонетику архаїчної підляської говірки, зокрема відтворюють специфіку рефлексації давніх та позиційні варіанти сучасних голосних, особливості депалаталізації приголосних, відмінності в частотності вживання окремих приголосних, а також наслідки позиційних і нерегулярних звукових змін. Більшість прокоментованих фонетичних явищ-власне українські інновації, ареал яких охоплює всі північноукраїнські діалекти.
