У статті розглядаються дискусійні питання стосовно концепції процесуальних договорів (угод), до яких відносять мирову угоду, третейську (арбітражну) угоду, пророгаційну угоду (угоду про підсудність), медіаційну угоду, визначаються поняття та ознаки процесуального договору. Розширення використання договірних конструкцій у процесуальній сфері дає можливість говорити про контрактуалізацію цивільного, господарського, адміністративного процесів. Контрактуалізація являє собою автономне регулювання правовідносин між учасниками процесу шляхом укладання відповідних договорів (угод). Межами контрактуалізації у цивільному процесі є публічний порядок і зацікавленість суспільства у справедливій судовій процедурі. Розглядається правова природа третейської угоди через призму чотирьох основних концепцій: «договірної» (консесуаль-ної), «процесуальної», «змішаної» та «автономної». Дослідження правової природи мирової угоди дає змогу зробити висновок про те, що позасудова мирова угода є матеріально-правовим інститутом,натомість судова мирова угода належить до процесуальних договорів.
