Автор пропонує полемічні спостереження щодо занепаду сучасного українського літературного процесу. Заперечуючи повноцінність розвитку письменництва, він водночас помічає риси його відродження і наголошує на фундаментальній стабілізаційній ролі критики йособливо літературної періодики.