У статті на матеріалі творів сучасних українських поетів – Юрія Андруховича, Олександра Ярового, В’ячеслава Левицького та ін. – розглядається тенденція до виділення дольника як окремої тонічної субсистеми. Дольник виник на межі між системами силабо-тоніки і тоніки. Однак як переважно тонічна форма, він прагне подолати свою маргінальність. Сучасний дольник концентрується на власних внутрішніх ресурсах, звівши до мінімуму використання класичних 2-складових і 3-складових розмірів (як напр., у поетичномуциклі Ю. Андруховича «Листи в Україну»).
В статье на материале произведений современных украинских поэтов – Юрия Андруховича, Александра Ярового, Вячеслава Левицкого и др. – рассматривается тенденция выделения дольника как отдельной тонической субсистемы.Дольник возник на границе между ситемами силлабо-тоники и тоники. Но как преимущественно тоническая форма, он стремится преодолеть свою маргинальность. Современный дольник концентрируется на собственных внутренних ресурсах, сведя к минимуму использованиеклассических 2-сложных и 3-сложных размеров (как напр., в поэтическом цикле Ю. Андруховича «Письма в Украину»).
In the article on the basis of modern Ukrainian texts by Jurij Andruhovhch, Olexandr Jarovyi, Vjacheslav Levyzkyj and others the tendency& to the allocation of dolnyk asaparated tonic subsystem is analysed. Dolnyk arose on the border of the two systems – syllabotonic and tonic. But as the tonic form it tries to overcome its marginality. The modern dolnyk is concentrated on its own inte&rnal sources and minimize the usage of classical poetic feet (for example, in the poetical cycle Letters to Ukraine by J. Andruhovych).
