У статті, на основі аналізу нових тенденцій уніфікації, комерціалізації та "масовізації" університетської освіти, пропонується алгоритм синтезу утилітарної прагматики професійної підготовки фахівця з "прагматикою" фундаментальних знань та національно-культурними традиціями, який дозволить сучасному
університету не лише зберегти себе, але й надалі виконувати важливу
соціокультурну місію. У зв"язку з цим пропонуються конкретні кроки в
реформуванні вітчизняної університетської освіти.
