Дослідницьку увагу сфокусовано на рецепцію в ліриці Лесі Українки образів античної літератури - Іфігенії, Прометея, Орфея, Сізіфа, Ніобеї, Сапфо. Запропоновано екзистенціалістське та психобіографічне тлумачення мистецького вибору саме такого образного матеріалу, розглянуто двоякий вибір ліричних героїв смерті - як звільнення й як капітуляції.