Трактат Данте "De vulgari eloquentia" цікавий тим, що це перша робота в історії нової Європи на філологічну тему, а її автор жив на межі двох епох-Середньовіччя та Відродження. Данте протиставляє живу народну мову й мертву писемну латину, яку вважає мовою вторинною, похідною від першої. Автор захищає повноправне вживання народної мови в красномовстві і аргументує необхідність уживання її в науковій літературі. У своєму трактаті Данте характеризує мовний знак як чуттєвий і водночас розумний, тобто авторє одним із попередників білатеральної теорії мовних знаків. Данте визнає еволюцію мови та є першим італійським діалектологом.
Трактат Данте "De vulgari eloquentia" интересен тем, что это первая работа в истории новой Европы на филологическую тему, а ееавтор жил на грани двух эпох Средневековья и Возрождения. Данте противопоставляет живой народный язык и мертвую письменную латынь, которую считает языком вторичным, производной от первой. Автор защищает полноправное употребление народного языка в красноречии и аргументирует необходимость применения его в научной литературе. В своем трактате Данте характеризует языковой знак как чувственный и в то же время умный, то есть автор является одним из предшественников билатеральной теории языковых знаков. Д&анте признает эволюцию языка и является первым итальянским диалектологом.
Dante"s "De vulgari eloquentia" is interested because of it is first work in history of new Europe about philological theme, and its author lived just on the line of two epoch&s-Middle Ages and Renascence. Dante opposes living national language to dead writing Latin, which, as he considers, is secondary language and comes from first. Writer speaks in support of use of national language in oratory, in scientific literature.& In the own treatise Dante describes linguistic sign how sensual and intelligent, that is author is one of precursor of bilateral theory of linguistics signs. Dante also accepts evolution of language and he is first Italian dialectologist.
