Розглядається перша в славістиці повна версія розвитку східнослов. і староруської мов І. І. Срезневського і визначається її концептуальна значущість для славістики. Затверджуючи єдність літ. і розмовної мови, І. І. Срезневський запобігав про цілий ряд помилок, які в майбутньому стали не лише каменем спотикання у визначенні генезису літературної мови Давньої Русі, але і до цих пір не зрідка є причиною "слабкості міркування і помилкової упевненості".
В статье рассматривается первая в славистике полная версия развития восточно-славянского и старорусского языков И. И. Срезневского и определяется ее концептуальная значимость для славистики. Утверждая единство лит. и разговорного языка, И. И. Срезневский предупреждал о целом ряде заблуждений, которые в будущем стали не только камнем преткновения в определении генезиса лит. языка Древней Руси, но и до сих пор нередко являются причиной "слабости соображения и ложной уверенности".
