У статті розглядаються актуальні проблеми щодо ролі мови титульної нації як складника державотворення; визначення її як спільного природного права індивідуумів, які ідентифікують себе з відповідним мовним етносом; статус і значення держ. мови, їх відмінності від статусу і значення офіц. мови та від ролі мов нац. меншин; можливість протекціоністських заходів з боку держ. влади щодо реалізації статусу держ. мови у сусп. житті, особливо в умовах постколоніального стану країн, що вибороли свою самостійність.
