Стаття присвячена аналізу характеру інтертекстуальності в українській неолатиністиці. На матеріалі латиномовних творів Андрія Абрека, Мартина Анчевського, Бартоломея Зиморовича, Еразма Сикста та деяких інших письменників XVI-XVIII ст. розглядаються різні прояви інтертекстуальності. Авторидоводять, що це явище, віддавна широко представлене у більшості жанрів давньої української літератури, у неолатиністиці відігравало особливу роль, слугуючи змістово-структурною опорою багатьох творів