Останнім часом наше суспільство накрила справжня повінь невігластва — в побуті, в медицині, у світогляді тощо.
Сьогодні в середовищі правлячої партії та її вірних спільників — комуністів стало модно таврувати "фашизм". Наскільки ж коректно називати "фашистами" тих одеситів (та інших мешканців східних і південних регіонів — ситуація в Луганську, Харкові чи в Криму сьогодні мало відрізняється від одеської), які мають нахабство не лише тихенько розмовляти своєю мовою десь на кухні (це влада, може, й стерпіла б), а ще й "зухвало" заявляти про невід’ємне право отримувати цією ж мовою шкільну та вищу освіту, послуговуватися нею на роботі й у спілкуванні з місцевою владою, чути її в театрі й у кіно, купувати нею пресу тощо? (За свідченням одеських колег,тамтешня влада уже сприймає позапартійного, але принципово україномовного університетського професора майже як активіста "Свободи".)
