1933 р. Українські міста й села судомить у безхлібних муках голодомору. Але радянській імперії мало знекровити тіло України - вона прагне знівечити її душу, відредагувавши на свій великодержавний розсуд і культуру, і навіть мову своєї "меншої сестри". "Коли пролетаріат переможе в усьому світі, прийде одна спільна мова", - пише Йосип Сталін, і "переможці" впроваджують політику розгрому українського націоналізму на мовному фронті. Ворожим оголошується все, що "сприяє штучному відриву української мови відросійської", і першою абсурдною жертвою котка імперської машини стає літера Ґ, яку "з ідеологічних міркувань" на довгі десятиліття викидають з українського правопису. "У 1933 р. розпочалося в Україні те, чого немає ніде в цілому світі: самі російські більшовики стали диктувати свою партійну методологію наукового мовознавства і стали вимагати вносити підхід класової боротьби навіть до діялектології. Проголошено, що старі методи мовознавства - буржуазні, контрреволюційні, які жорстоко караються. Усе краще, що було недавно зроблене в мовознавстві, оголошено тепер шовіністичним шкідництвом", - опише згодом ці події Іван Огієнко (митрополит Іларіон) в "Історії української мови".
