У статті розглядаються питання, викликані логікою переходу від соціології лінгвістики до соціології мови, зумовленої сукупністю тенденцій, властивих сучасним капіталістичним, а, відповідно, і нестабільним суспільствамю Головною такою тенденцією є поглиблення соціальної диференціації традиційних мов, що супроводжується їх піджинізацією та креолізацією, мовними конфліктами, табуюванням слововживання засобами реформи мови тощо. Усе це, за думкою автора, спонукає соціологів до поглибленої розробки питань, пов"язаних з соціологією мови.
В статье рассматриваются вопросы, вызванные логикой перехода от социолингвистики к социологии языка, что обусловлено совокупностью тенденций, свойственных современным капиталистическим, а, соответственно, и нестабильным обществам. Главной такой тенденцией является углубление социальной дифференциации традиционных языков, которое сопровождается их пиджинизацией и креолизацией, языковыми конфликтами, табуированием словоупотребления средствами реформы языка и т.д. Все это, по мнению автора, понуждают социологов к более глубокой разработке вопросов, связанных с социологией языка.
The article discusses the issues posed by the logic of transition from the sociolinguistics to the sociology of language, which was caused by a& combination of trends peculiar to contemporary capitalist, and, respectively, unstable societies. The main trend is increasing social differentiation of traditional languages, which is accompanied by their рidginization and creolization, language co&nflicts, tabooisation of word usage by means of language reform, etc. All of these, in the author"s opinion, urge sociologists to devote much more attention to the issues of sociology of language.
