Огляд збірника "Писань" М. Шашкевича, впорядкованого та виданого зусиллями М. Возняка в 1912 році з нагоди 100-літнього ювілею видатного поета, доводить, що за ще сто років, які минають відтоді, історія української літератури не збагатилася практично жодним новим літературним фактом зі спадщини Маркіяна. Досі вадання 1912 року залишається найповнішою репрезентацією Шишкевичевих творів. Відтак Вознякова передмова до цього видання досі зберігає актуальність для майбутніх шишкевичезнавчих студій, а також і для досліджень наукових методів та спадку самого М. Возняка