Враховуючи дані про здатність багатьох пептидних гормонів взаємодіяти з ліпідною фазою клітинної мембрани ,а також результати власних досліджень про виявлення окситоцином біологічних ефектів у системах, що виключають безпосередньо взаємодію гормона з рецепторами, автори дослідили поверхневу активність та особливості взаємодії із штучними та природними мембранами нейрогіпофізарних гормонів - окситоцину і вазопресину та деяких їх структурних аналогів. Встановлено, що природні окситоцин та вазопресин, на відміну від фізіологічно неактивних аналогів, разом із високою гормональною активністю виявляють і значно більш високу поверхневу активність, що дозволяє їм взаємодіяти з ліпідною фазою плазматичної мембрани. Показано, що поверхнева активність досліджених пептидів не знаходиться в прямій залежності від довжини пептидного ланцюга та кількості амінокислотних залишків у ньому.