У статті розкривається специфіка основи аналізу новелістичного доробку Людмили Тарнашинської, висвітлені особливості новітнього символотворення, зокрема у царині кольористики, яка є одним із концептуальних способів показу внутрішнього світу персонажа вйого проекції на зовнішнє довкілля