Стаття присвячена важливій проблемі теоретичного літературознавства - особливостямнатурфілософської лірики як світоглядно-тематичної лінії творчості. У творчості українських поетів філософія природи є невід"ємною частиною поетичної інтерпретації світу. У статті аналізується теоретичний дискурс феномена натурфіллософської лірики, простежуються особливості її реалізації на ментальному рівні. Зокрема, проблема аналізується в контексті традиційного для української літератури принципу сакралізації образу землі, актуальність якого простежується і в сучасному літературному процесі