У статті проаналізовано сутність методологічних і культурологічних домінант епохи модерну і постмодерну, висвітлено проблему їх протидії та взаємовпливу. Досліджено питання ролі раціонального й ірраціонального в пізнанні. Автор наголошує, що сучасна культура може постати лише на межі розвитку
традиційної та новаторської тенденцій, а справжній культурний смисл сьогодення слід убачати в діалозі культур.